Туреччина: Сонячна країна з темними сторонами

Posted on Updated on

Туреччина – це країна, яка поєднує в собі непоєднуване. З одного боку, це сучасні європейські міста та престижні курорти, а з іншого – це мусульманська країна зі своїми традиціями, де дівчину, про яку виникли чутки, ніби  «вона – шльондра», іноді вбиває рідний брат чи батько.

zbcWgT64TWU

Прочитати решту цього запису »

Advertisements

Ще зовсім зелена Маргарита

Posted on

У своєму блозі я пишу про те, що мене вражає, але не завжди у позитивному сенсі. Цей пост про книгу української письменниці Світлани Пиркало. 

Перша її повість мала аж три видання. Але, чи виправданий такий наклад цієї книги? Чи варто у книгарнях шукати «Маргариту» і віддавати їй свій час?

На обкладинці книги ми знайдемо невеличку анотацію, де нас запевняють, що «Зелена Маргарита» – це епоха, і що є лише два типи читачів: ті, які «тащаться» від «Зеленої Маргарити», і ті, які не можуть дочекатися, поки їм цю першу книжку Світлани Пиркало позичать друзі». Не дуже інтригує, але увагу таки привертає.

Svіtlana_Pirkalo__Zelena_Margarita

Літературознавець Людмила Виногородська пише, що «проза Світлани Пиркало – це зібрання себе самої, яке складається з чужих слів, пригаданих образ, коктейлів, друзів, головного болю, краденої інформації, спогадів та чернеток». А Оксана Забужко, взагалі, пишається, що у неї з’явилася послідовниця. Сама авторка стверджує, що її три тисячі книжок вже давно всі розпродані, тому вона такий віртуальний письменник, культовий, який нібито є, а нібито і нема.

«Зелена Маргарита» написана у формі щоденника, це вирваний шматок зі життя письменниці.  Історія – не надто складна: про молоду журналістку Марину, яка знає, чого хоче, і успішно цього досягає. Багато-хто зазначає, що твір дещо нагадує «Щоденник Бріджит Джонс», але як на мене, роман Хелен Філдінг просякнутий хоча б гумором, а тут його знайти важко. Цю паралель проводила і Оксана Забужко, коли казала, що якщо Світлана Пиркало шануватиметься, то з неї таки виросте друга  Філдінг. На що письменниця відповіла: «Порівняння моєї героїні з героїнею Філдінг було б не зовсім точним, бо Бріджит Джонс не може знайти собі нормального чоловіка, а в Марини є бойфренд, який читає Канта. Бріджит страждає від товстої дупи, Марина – від головного болю. Бріджит тридцять, Марині – двадцять. Бріджит постійно намагається самовдосконалитися, а Марина собою досить-таки задоволена. Бріджит породила цілий жанр чік-літ (літератури для тьолок), а Марина поки що породила тільки Павліну Стопудів, мою наступну героїню. Мені сподобалася книжка Філдінг, бо вона створила гарний настрій. Якщо комусь із цим допомогла “Зелена Маргарита”, то я дуже рада, бо для цього й пишу». Писати заради хорошого настрою якось замало. Але і того таки «хорошого настрою» після прочитання відчути важко. Хіба сама Світлана Пиркало не творить, так званої, «літератури для тьолок»? Як на мене, це просто велика стаття для жіночого журналу – читабельно, але не більше!

Прочитати решту цього запису »

Інший Хмельницький

Posted on Updated on

Як не прикро, але у більшості людей зі словом «Хмельницький» виникають асоціації або зі славетним гетьманом Богданом, або з містом, де є однин з найбільших і найдешевших ринків в Україні. Але невже місто, яке назване на честь такого відомого полководця, не має більше чим пишатись?

Звичайно, якщо ви були в Хмельницькому і не побували на ринку, це теж саме, якби ви були  в Парижі і не бачили Ейфелевої вежі! Адже, тут їх стільки, що й пальців на обох руках не вистачить, щоб порахувати. Та тепер міф, що в Хмельницькому є лише ринки буде розвінчано і ви дізнаєтесь який він є насправді.

DSC07802

Прочитати решту цього запису »

Ті, що танцюють душею

Posted on Updated on

П’ятниця. Вечір. У мене залишилося всього два дні. Забігаю у такий знайомий танцювальний зал. Тут, як завжди, голосно грає музика, під яку черговий раз репетирують танці учасники колективу «Молодість». Та ще гучніше лунає голос керівника колективу, Людмили Віталіївни, яка вказує на кожну неточність.

Як тільки я дізналася, що буде святковий концерт колективу, в якому я протанцювала більше десяти років, то одразу зрозуміла, що мушу приїхати. Ансамбль існує вже п’ятдесят років і тридцять п’ять з них носить звання народного. Саме цю пам’ятну дату ми святкуватимемо у неділю.

фото

Прочитати решту цього запису »

10 цікавих українських храмів

Posted on Updated on

   В Україні є тисячі храмів і кожен з них по-своєму унікальний. Та є церкви, про які знають не так багато людей, але вони є справжніми витворами мистецтва. Я пропоную вашій увазі лише частину архітектурних споруд, які повинен відвідати кожен.

За поради, щоб визначити десятку, дякую моєму двоюрідному брату – архітектору, Володі.

1. Троїцький собор, 1775-1780 рр., м.Новомосковськ, Дніпропетровська.обл
Споруджений майстром Я. Погребняком із дерева без жодного залізного цвяха.Конструктивно і композиційно Троїцький собор є винятковим мистецьким твором дерев’яної архітектури України, єдиний збережений в Україні дев’ятидільний храм, належить до 100 найкращих дерев’яних споруд світу.У радянські часи перетворений на склад. Ставлення тодішньої влади до цієї духовної пам’ятки українського народу покладене в основу роману Олеся Гончара «Собор».

троїцький собор

Прочитати решту цього запису »

Міфи щодо Угоди про асоціацію між Україною та ЄС

Posted on Updated on

Вже зовсім скоро стане відома доля Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом. Перспективи, які чекають Україну після її підписання, не обговорював хіба лінивий.  Але таких людей, які дійсно є компетентними у цьому питанні дуже мало, а особливо серед журналістів. Тому не дивно, що дана тема обросла міфами.

25816

Прочитати решту цього запису »

Місця, які захоплюють мій подих

Posted on Updated on

У кожного є свої улюблені місця, де він любить проводити свій час. Але є такі, де ти просто милуєшся краєвидом і ні про що не думаєш.

Це маленька частинка моїх улюблених куточків з різних частин України.

Це церква у моєму рідному місті Червонограді. Її будували дуже довго, але таки добудували. І тепер у вечірній час вона переливається різнокольоровим світлом.

церква

Прочитати решту цього запису »