рецензія

Ще зовсім зелена Маргарита

Posted on

У своєму блозі я пишу про те, що мене вражає, але не завжди у позитивному сенсі. Цей пост про книгу української письменниці Світлани Пиркало. 

Перша її повість мала аж три видання. Але, чи виправданий такий наклад цієї книги? Чи варто у книгарнях шукати «Маргариту» і віддавати їй свій час?

На обкладинці книги ми знайдемо невеличку анотацію, де нас запевняють, що «Зелена Маргарита» – це епоха, і що є лише два типи читачів: ті, які «тащаться» від «Зеленої Маргарити», і ті, які не можуть дочекатися, поки їм цю першу книжку Світлани Пиркало позичать друзі». Не дуже інтригує, але увагу таки привертає.

Svіtlana_Pirkalo__Zelena_Margarita

Літературознавець Людмила Виногородська пише, що «проза Світлани Пиркало – це зібрання себе самої, яке складається з чужих слів, пригаданих образ, коктейлів, друзів, головного болю, краденої інформації, спогадів та чернеток». А Оксана Забужко, взагалі, пишається, що у неї з’явилася послідовниця. Сама авторка стверджує, що її три тисячі книжок вже давно всі розпродані, тому вона такий віртуальний письменник, культовий, який нібито є, а нібито і нема.

«Зелена Маргарита» написана у формі щоденника, це вирваний шматок зі життя письменниці.  Історія – не надто складна: про молоду журналістку Марину, яка знає, чого хоче, і успішно цього досягає. Багато-хто зазначає, що твір дещо нагадує «Щоденник Бріджит Джонс», але як на мене, роман Хелен Філдінг просякнутий хоча б гумором, а тут його знайти важко. Цю паралель проводила і Оксана Забужко, коли казала, що якщо Світлана Пиркало шануватиметься, то з неї таки виросте друга  Філдінг. На що письменниця відповіла: «Порівняння моєї героїні з героїнею Філдінг було б не зовсім точним, бо Бріджит Джонс не може знайти собі нормального чоловіка, а в Марини є бойфренд, який читає Канта. Бріджит страждає від товстої дупи, Марина – від головного болю. Бріджит тридцять, Марині – двадцять. Бріджит постійно намагається самовдосконалитися, а Марина собою досить-таки задоволена. Бріджит породила цілий жанр чік-літ (літератури для тьолок), а Марина поки що породила тільки Павліну Стопудів, мою наступну героїню. Мені сподобалася книжка Філдінг, бо вона створила гарний настрій. Якщо комусь із цим допомогла “Зелена Маргарита”, то я дуже рада, бо для цього й пишу». Писати заради хорошого настрою якось замало. Але і того таки «хорошого настрою» після прочитання відчути важко. Хіба сама Світлана Пиркало не творить, так званої, «літератури для тьолок»? Як на мене, це просто велика стаття для жіночого журналу – читабельно, але не більше!

Прочитати решту цього запису »

Advertisements